“CLIOPOLIS” Романа Тарнавського

Читаючи цю збірку, ви побачите чимало виділених курсивом львівських реалій. Скористайтесь цими вказівниками, якщо забажаєте взяти участь у квесті моїм виміром Львова – Кліополісом.  Вирушайте з площі Ринок!  І слідкуйте за часом! Роман Тарнавський

Львове, допоможи пригадати моє життя, якщо я колись ненароком утрачу пам’ять, поїхавши у далекі чужі міста, які, мов сирени, мене заманять.   Ти знаєш, серед їхніх яскравих споруд, кольорових, неначе з цеглинок  “ Леґо ” , блукає строкатий і галасливий люд, розчин итись в якому  напрочуд  легко.   Львове, не дай забути, що я твій син, хоча по батькові і не Львович. Я берегтиму затишок твоїх стін, твоїх звичаїв і твоєї мови.   Загорни мою душу в цілющий м'який оксамит днів, ночей, вечорів, світанків. Дай знову прожити кожну прожиту мить під рідну мамину колисанку.   Поринути знов у студентські роки, коли великі надії, дрібні турботи, а плин життя наче плин ріки й легені наповнює дух свободи.   Львове, допоможи пригадати моє життя, якщо я колись ненароком утрачу пам’ять, поїхавши у далекі чужі міста, які, мов сирени, мене заманять.

  Вона постійно носить у термосі чай, щоб зігрівати осінньо-зимовий світ. Не любить неправди, темряви і прощань, натомість обожнює щирість   і слово  “ Привіт! ”   У наплічнику в неї – повно яскравих фарб, у серці – емоцій і почуттів. Її усмішка – той найцінніший скарб, яким Львів, щасливий, заволодів.   Вона намалює перший – різдвяний – сніг на сірих дорогах і полотні дахів. Розфарбує всі будні і чорно-білі сни, у блакитне чи синє – зграї птахів.   Електродроти перетворить на нотний стан, шум трамвайних коліс – на мелодії та пісні, на сердечка – попарно – знаки питань, але в житті, а не на письмі.   Вона полюбляє писати портрети міст (і особливо – у переддень Різдва), дарувати кожному оптимізм, основа якого – віра в дива   і те, що удома чекає пухнастий кіт, “ Римські канікули ”  і теплий картатий плед, щоб зігрівати осінньо-зимовий світ... І завтра вона допише його портрет...

Левику-ангелику , захисти наш Львів від пожеж, потопів, суму, ворогів.   Левику-ангелику, захисти наш світ. Всіх людей і звірів бережи від бід.   Левику-ангелику в міста на плечі, мудрості і щастя Ти мене навчи.   Левику-ангелику, крилами укрий. Будь щомиті поруч, охоронцю мій.

Ці вогники в пітьмі – свічки Латура: згасає вечір Дня Усіх Святих. Архітектура як література і вулички, немов полички книг.   В цій книгозбірні стільки раритетів! І кожний томик пам ’ ятний для нас. Нехай вони пописані, потерті і вже не видно авторів і назв...   Нехай на них наліпки ресторацій, а не екслібриси бібліотек, бо львівська ніч – майстриня реставрацій вже  палітурний  відмикає  цех .

Львів сьогодні захвóрів, у нього – температура. Очі його світлофорів просять усіх:  “ Порятуйте! ”   У Львова сьогодні нежить і застуджене горло – годинник на  Ратушній вежі має захриплий голос.   У міста температура, тому і тепло зимою. Львове, може, мікстуру в  Аптеці-музеї  замовлю?   Та краще випий ґлінтвейну, виспись, поїж  росолу . І на майбутнє – щоденно у торбі носи парасолю!   Взувай чоботи, а не мешти, замотуй картатий шалик. Вночі грудневі замети врятують тебе від жару.   Вкутайся в білий ліжник. Зігрій свою добру душу вовною  дроб’єт  сніжних. Львове, одужуй!